§ 3. Процесуальний порядок |      провадження протокольної форми і      досудової підготовки матеріалів

(' У справах про злочини, зазначені в ст. 425 КПК, органи і дізнання не пізніше як у десятиденний строк обов'язково \ проводять такі слідчі дії:

; 1) встановлюють обставини вчиненого злочину і особу ! правопорушника;

2) одержують пояснення від правопорушника, очевидців І та інших осіб;

'       3) витребують довідку про наявність або про відсутність судимості у правопорушника;

витребують характеристику з місця роботи або навчання правопорушника;

встановлюють і витребують інші матеріали, які мають значення для розгляду справи в суді.

У правопорушника відбирається зобов'язання з'явитися за викликами органів дізнання прокурора і суду та повідомити їх про зміну місця проживання.

Як уже зазначалося, в ст. 426 КПК перераховані деякі права та обов'язки правопорушника, однак поняття правопорушника як учасника протокольного провадження закон не дає, тому в юридичній літературі є різні думки з цього питання.

В. М. Тертишник відзначає, що правопорушник — це особа, щодо злочинних дій якої провадиться досудова підготовка матеріалів1. А. Г. Шиян, А. П. Черненко стверджують, що правопорушник — це особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, включене до переліку ст. 425 КПК, встановлення обставин якого і даної особи здійснюється у визначеному кримінально-процесуальним законом порядку2.0. В. Баулін і О. І. Поповченко визначають правопорушника як особу, стосовно я'кої готується протокольна форма досудової підготовки матеріалів зі своїми правами і обов'язками3.

1          Тертишник В. М. Кримінально-процесуальне право України. —

К.: Юрінком Інтер, 1999. — С. 440.

2          ШиянА. Г., Черненко А. П. Зазнач, праця. — С. 36.

3          Баулін О. В., Поповченко О. І. Зазнач, праця. — С. 17.

 

 

590

Глава 19

На нашу думку, найбільш вдалим є визначення поняття правопорушника, дане О. В. Бауліним і О. І. Поповченко, оскільки, керуючись презумпцією невинуватості, стверджувати, що правопорушник — це особа, яка вчинила суспільно небезпечене діяння, можна тільки після вступу в законну силу обвинувального вироку суду.

Про обставини вчиненого злочину складається протокол, в якому зазначаються:

час і місце його складення;

ким складено протокол;

дані про особу правопорушника;

місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші істотні обставини;

фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винність правопорушника;

кваліфікація злочину за статтею Кримінального кодексу України (ч. З ст. 426 КПК).

Після складення протоколу орган дізнання (особа, якій доручено проводити протокольне провадження) повинні приєднати всі матеріали, зібрані по факту вчинення правопорушення, до протоколу, а також список осіб, які можливо будуть викликані в суд. Такий протокол повинен бути затверджений начальником органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються правопорушнику для ознайомлення, про що робиться відповідна відмітка в протоколі, яка засвідчується підписом правопорушника. Виконавши зазначені вище дії, орган дізнання всі матеріали разом із протоколом надсилає прокурору для перевірки законності і обгрунтованості проведених процесуальних дій і для прийняття рішення по протоколу.

У законі не визначено, скільки протоколів (один чи кілька) потрібно складати у випадку вчинення злочину групою осіб. Можна погодитись з точкою зору В. І. Баскова, який вважає, що коли до відповідальності притягується кілька правопорушників, то незважаючи на те, чи були пов'язані їх злочинні діяння єдиним наміром, складається один протокол на всіх правопорушників, і в ньому відображається роль кожного у вчиненні злочину1. На підставі цього

 

Доказування протокольної форми досудової підготовки...         591

протоколу прокурор може порушити одну кримінальну справу стосовно кількох осіб та скласти один обвинувальний висновок, як це робиться взагалі слідчим при провадженні по будь-якій кримінальній справі.

Такий процесуальний порядок протокольного провадження на цій стадії себе виправдовує, оскільки практика свідчить про те, що якість підготовки матеріалів у протокольній формі не завжди відповідає пред'явленим вимогам. У ряді органів внутрішніх справ рівень підготовки матеріалів настільки низький, що питома вага протокольного провадження виявляється не значною, бо суди цілком обґрунтовано повертають неякісні, неналежно підготовлені матеріали для провадження дізнання. У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 червня 1986 р. «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів» вказується на необхідність перевірки судами якості досудової підготовки матеріалів і відповідності їх вимогам закону.

Для того, щоб не допускати будь-яких відхилень від вимог закону, необхідно добре його знати й виконувати1.

Однією з обов'язкових умов протокольного провадження є додержання встановленого законом 10-денного терміну виконання всіх необхідних процесуальних дій, передбачених для органів дізнання ст. 426 КПК. У виняткових випадках, у разі неможливості зібрати у десятиденний строк всі необхідні матеріали, цей строк може бути продовжено прокурором, але не більше ніж до двадцяти днів. Цей строк в подальшому не підлягає ні поновленню, ні продовженню, як це має місце при провадженні досудового слідства.

При обчисленні встановленого законом строку не беруть до уваги той день, від якого починається строк. Закінчується строк о 24 годині останньої доби. Якщо закінчення строку припадає на неробочий день, то останнім днем вважається наступний робочий день.

Зважаючи на вельми короткий строк, визначений законом для досудової підготовки матеріалів у протокольній формі, В. І. Басков звертає увагу на необхідність враховувати і такий фактор, як порядок виклику правопорушників і

 

 

 

1 Басков В. И. Протокольная форма досудовой подготовки мате-риалов. — М., 1989. — С. 40.

 

1 Денисюк А. М. Зазнач, праця. — С. 9.

 

592

 

Глава 19

 

Доказування протокольної форми досудової підготовки...         593

 

 

 

очевидців в орган дізнання. Зокрема він зазначає: «Питання це далеко не технічне, а процесуально важливе: від його вирішення залежить подальше провадження по справі. Виклик правопорушника чи очевидців в орган дізнання може здійснюватися не лише за допомогою повістки, але і шляхом направлення телеграми, по телефону. При цьому необхідно чітко вказати час і місце явки, поштову адресу органу дізнання, прізвище посадової особи, до якої необхідно з'явитись, доцільно також вказати і її номер телефона1.

У випадку порушення строків прокурор може повернути органу дізнання матеріали протокольного провадження для порушення кримінальної справи або сам порушити кримінальну справу, направивши її для провадження досудового розслідування. Якщо по справі були допущені зволікання, внаслідок чого втрачені, наприклад, важливі докази, то прокурор одночасно з порушенням кримінальної справи вносить подання керівнику органу внутрішніх справ, в якому ставить питання про відповідальність посадових осіб, що припустились зволікання.

При провадженні досудового провадження значно обмеженими є джерела доказів та засоби доказування.

Наявність чи відсутність події злочину, винність особи, яка його вчинила, характер і розмір заподіяної шкоди, обставини, що впливають на ступінь тяжкості злочину, а також обставини, що характеризують правопорушника, інші обставини встановлюються поясненнями правопорушника і очевидців, протоколом огляду місця події. Це одна з основних процесуальних дій, яку виконує особа, що здійснює до-судову підготовку матеріалів. Пояснення правопорушника і очевидців, протокол допиту по кримінальній справі повинні відповідати певним вимогам і містити необхідні реквізити: дані про місце і час дачі пояснень; посада і прізвище особи, що брала пояснення; дані особи, від якої отримано пояснення (прізвище, ім'я та по батькові, місце і час народження, національність, освіта, місце роботи або навчання, сімейний стан, домашня адреса); відомості про характер і обставини скоєного злочину, що викладаються від першої особи. Слід також зазначити, в яких стосунках між собою

1 Басков В. И. Протокольная форма досудовой подготовки мате-риалов. — М., 1989. — С. 44.

 

знаходяться правопорушник і постраждалі від злочину або інша допитувана особа. Наводяться також дані документа, що посвідчує особу правопорушника, який дає пояснення. Пояснення може бути записано або власноручно особою, що дає пояснення, або співробітником органів внутрішніх справ. У першому випадку допитуваному спочатку пропонується повно і докладно розповісти про характер і обставини правопорушення. Особа, яка провадить протокольне провадження, може задати конкретизуючі питання. Питання та відповіді на них заносяться до пояснення. В кінці пояснення робиться відмітка про те, що воно написано власноручно. Пояснення, записане працівником міліції, повинно бути зачитане особі, що дала його, про що робиться відмітка в поясненні, а потім ця особа повинна підписати кожну сторінку свого пояснення. Посадова особа органів внутрішніх справ підписує пояснення на останній сторінці.

Якщо після ознайомлення з записом пояснення виникає необхідність внести уточнення чи доповнення, то про це робиться відмітка в кінці пояснення. Небажано вносити в текст пояснення виправлення, поправки тощо.

Коли правопорушник або очевидець дають пояснення не в приміщенні органів внутрішніх справ, а в іншому місці, то про це робиться відмітка в поясненні.

Виходячи із змісту закону при протокольному провадженні очевидці й інші особи не попереджуються про кримінальну відповідальність згідно зі статтями 384,385 КК за дачу неправдивих показань або за відмову від дачі показань. У випадку, коли пояснення дає особа, що не володіє мовою, на якій ведеться процес, повинні прийматись заходи, щоб забезпечити цю особу перекладачем. Перекладачем може бути особа, що вільно володіє обома мовами і не зацікавлена в справі. При цьому не слід особі, яка здійснює до-судове провадження, брати на себе виконання функції перекладача абе доручати виконання цих обов'язків кому-небудь з учасників процесу. Коли провадження здійснюється за участю перекладача, необхідно дотримуватись такого правила: перекладач підписує кожну сторінку пояснення і пояснення в цілому. Правопорушник в кінці пояснення засвідчує своїм підписом, що переклад зроблений в усній формі, відповідає його поясненню. Якщо пояснення перекладено на

 

 

594

Глава 19

іншу мову в письмовій формі, то і перекладач і правопорушник своїми підписами на кожній сторінці засвідчують правильність перекладу.

При провадженні протокольної форми досудової підготовки матеріалів виконувати слідчі дії законом заборонено. Винятком є огляд місця події — єдина слідча дія, що дозволяється до порушення кримінальної справи.

При проведенні огляду слід керуватися відповідними вимогами закону (статті 190, 191 КПК). Огляд проводиться в присутності не менше як двох понятих, які залучаються відповідно до вимог статті 127 КПК.

Якщо необхідні спеціальні знання, то до огляду місця події може залучатися спеціаліст (лікар, біолог, інженер та інші). Залучення спеціаліста, форма його участі і результати дослідження — все це повинно відповідати вимогам, які містяться в статті 128і КПК. Про участь спеціаліста в огляді місця подій обов'язково зазначається в протоколі огляду.

Для уточнення обстановки на місці події, відшукування певних предметів і т. п. до участі в огляді можуть бути залучені правопорушник і очевидці злочину.

У процесі проведення огляду згідно зі статтями 85і, 852 КПК дозволяється застосовувати кіно-, відеозйомку, звукозапис, фотографувати, робити необхідні вимірювання, складати різні схеми тощо.

Документи складають головне джерело інформації при провадженні протокольної форми. Орган дізнання, що здійснює це провадження, має вимагати від підприємств, І, установ, організацій, посадових осіб і громадян різні доку- І менти, які можуть стати доказами по справі. Згідно зі ст. 426 \ КПК стосовно правопорушника в першу чергу витребують І довідку про наявність або відсутність судимості, характери- ( стику з місця його навчання або роботи.

Довідка про наявність чи відсутність судимості повинна бути витребувана відразу ж після початку цього провадження. Відповідний запит виходить від особи, що здійснює підготовку матеріалів. На запиті робиться відповідна відмітка про терміновість його виконання. Для витребування довідки про наявність чи відсутність судимості використовується спеціальний бланк, на якому вказуються відомі дані про правопорушника. Довідка підписується особою, що здійснює пе-

 

Доказування протокольної форми досудової підготовки...         595

ревірку. Оформлена таким чином, вона набуває сили процесуального документа.

Після вивчення всіх матеріалів, що надійшли від органу дізнання, і визнання їх достатніми для розгляду в судовому засіданні прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав до порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні (ст. 430 КПК).

Суддя, отримавши матеріали протокольного провадження, по яких прокурор порушив кримінальну справі і склав обвинувальний висновок, не пізніше як у десятиденний строк з моменту надходження справи в суд, повинен розглянути її по суті. Якщо при розгляді таких справ виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені в судовому засіданні, суд вправі повернути справу для провадження додаткового слідства.

Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що істотними, зокрема, є такі порушення, коли:

досудова підготовка матеріалів проведена про злочин, не передбачений ст. 425 КПК;

правопорушник є неповнолітнім чи особою, яка через свої фізичні або психічні вади не може сама здійснювати право на захист (ст. 111 КПК);

зібраних матеріалів недостатньо для розгляду справи в суді;

є підстави для пред'явлення правопорушнику обвинувачення у злочині, про який досудова підготовка матеріалів не провадилась, або в злочині, у справі про який повинно провадитись дізнання чи досудове слідство;

є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, якщо окремий розгляд справи про них неможливий;

матеріали досудової підготовки не були пред'явлені правопорушнику для ознайомлення;

зміст протоколу про обставини вчиненого злочину не відповідає вимогам закону (ч. З ст. 426 КПК) або він не затверджений начальником органу дізнання;

 

 

596

Глава 19

орган дізнання застосував щодо правопорушника запобіжний захід;

у ході досудової підготовки проведені слідчі дії (крім огляду місця вчинення злочину);

правопорушник зник і місцезнаходження його невідоме (п. З постанови від 27 червня 1986 р. «Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів»1.

Судовий розгляд по справах протокольного провадження провадиться за загальними правилами кримінального судочинства.

Питання для самоперевірки

Що розуміється під протокольною формою досудової підготовки матеріалів?

Чи можливе провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів без порушення кримінальної справи?

Чи сприяє спрощений порядок провадження у кримінальних справах швидкому і повному розкриттю злочинів?

Чим відрізняється протокольна форма досудової підготовки матеріалів від провадження дізнання і досудового слідства?

Що являється підставами для застосування протокольної форми досудової підготовки матеріалів?

При яких обставинах може розпочатись діяльність органів внутрішніх справ, які провадять протокольну форму досудової підготовки матеріалів?

Який процесуальний порядок доказування протокольної форми досудової підготовки матеріалів?

Які є визначення у юридичній літературі поняття правопорушника як учасника протокольного провадження?

Який процесуальний документ складається про обставини вчинення злочину за протокольною формою?

Який строк протокольного провадження передбачений КПК?

Які слідчі дії можливі при провадженні протокольної форми досудової підготовки матеріалів?

Яка компетенція прокурора за протокольним провадженням?

За якими правилами протокольне провадження діє в суді?